Цікаві факти

Українські письменники – номінанти на Нобелівську премію з літератури

Українські письменники, які відомі майже кожному українцю, були номінантами Нобелівської премії з літератури. Щоправда,із різних причин,вони, на жаль, не увійшли до списку лауреатів

       Найцікавіше, що кандидатури представлених письменників висували відомі зарубіжні і впливові особистості. Це вкотре доводить, що українська література мала неабияку вагу за кордоном.

Іван Франко

Кандидатуру Івана Франка запропонував професор та доктор філософії з  Відня Йосип Застирець. Позицію професора підтримав також  шведський історик Г. Гярне. Відомо дві причини, чому Іван Франко так і не став лауреатом цієї премії. Перша – що лист від Застирця прийшов надто пізно, список номінантів уже був затверджений. Друга – смерть Івана Франка.

Улас Самчук

 Після того, як світ побачив трилогію «Волинь» Уласа Самчука, його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії з літератури висунув журнал Торонто «Соврємєннік». Проте, аби її затвердити забракло рекомендації нобелівського лауреата.

Василь Стус

Василь Стус – відомий український поет, перекладач, прозаїк, критик,  літературознавець, правозахисник – теж у списку номінантів. Творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а самого поета на 12 років заслали до Сибіру. Кандидатуру висунув нобелівський лауреат Генріх Белль. Саме у той час Василь Стус загинув у таборі для політв’язнів, тому його кандидатуру так і не розглянули.

Олесь Гончар

 Олесь Гончар – український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч, перший  лауреат премії ім. Тараса Шевченка, голова Спілки письменників України. Його кандидатуру висунула українська діаспора після того, як у 1969р. з`явилося видання його «Собору» англійською мовою.

Микола Бажан                         

               

Микола Бажан – український радянський письменник, філософ, громадський діяч, перекладач. У 1970 р. його кандидатуру на Нобелівську премію висунув на розгляд Омелян Пріцак – відомий у світі вчений-славіст і тюрколог.

     Нехай ця осінь золота,

    Вам подарує вік щасливий,

    Щоб не згасла доброта,

    Здоров`я, радощі і сила,

   Щоб Ваш тяжкий почесний труд

    Був плідний як багата осінь,

    І кожен день, що йде новий,

    Хай тільки щастя Вам приносить.

Найкращі вітання  Вам, дорогі колеги! Бажаю усім міцного здоров`я, творчого неспокою, результативної роботи, високих здобутків і гідної оцінки вашої праці.

З Днем Учителя!

Готуємося до нового навчального року!

Посміхається радо учитель –

Перше вересня йде на поріг.

Будем знову ми жити й творити,

 Зустрічаючи учнів своїх.

А вже літечко знов віддзвеніло,

Знову учні спішать на урок.

І учителя посмішка мила

Принесе дітям щастя й добро.

Вітання жінкам

Вітаю всіх жінок з найпрекраснішим святом весни – Міжнародним жіночим днем 8 Березня!

Бажаю вам мирного неба, життєвого оптимізму та наснаги, здоров`я, щастя, добра. Нехай радість супроводжує кожен ваш крок, завжди для вас будуть найкращі квіти, найтепліші слова шани і вдячності. Будьте завжди коханими та щасливими. Зі святом!

Готуємося до ЗНО

Ліна Костенко

«Страшні слова,коли вони мовчать» - філософський ліричний вірш (значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва).

       Все повторялось: і краса, й потворність.

      Усе було:асфальти й спориші.

      Поезія – це завжди неповторність,

      якийсь безсмертний дотик до душі

«Українське альфреско» - філософський ліричний вірш (розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом).

       Над шляхом, при долині, біля старого граба,

       де біла-біла хатка стоїть на самоті,

       живе там дід та баба, і курочка в них ряба,

       вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Альфреско – фреска, виконана водяними фарбами на сирій штукатурці, часто з ідилічним сюжетом.

    У цій поезії – нібито ідилія традиційного українського села; насправді ж – розрив між поколіннями, між селом та містом, а також роздумами  про людську долю.

«Маруся Чурай» - історичний роман у віршах із двома сюжетними лініями: особистісна (Маруся – Гриць Бобренко) та історична (боротьба проти польської шляхти у ХVII столітті).

 Проблеми:

-         любов і зрада;

-         митець і народ, митець і суспільство;

-         індивідуальна свобода особистості;

-         патріотизм.

Роман складається із 9 розділів, різних за обсягом.

Персонажі:

Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань

До 120-річчя Євгена Маланюка!

Біографія  українського письменника, поета, культуролога-енциклопедиста, публіциста, літературного критика. 

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 р. в м. Архангороді на Херсонщині (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині активіста-просвітянина. Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії з 1906 по 1914. 1914 р. — вступив до Петербурзького політехнічного інституту, але не закінчив, бо був мобілізований до Армії УНР. У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офіцером у царській армії. 1920 р. — з’являється друком перший вірш. Після поразки УНР назавжди покидає Україну Потрапивши у табір у Каліші, зосереджується на поетичній творчості. Бере участь у виданні журналу «Веселка» та альманаху «Озимина». Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини. Стає лідером «Празької поетичної школи». dovidka.biz.ua Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк». Протягом 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна»г «Перстень Полікрата». У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух) 1949 р. — переїхав до США, де прожив до самої смерті. У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (1951); «Поезії в одному томі» (1954); «Остання весна» (1959); «Серпень» (1964); поема «П’ята симфонія» (1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень» (1962, 1966). У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об’єднання українських письменників «Слово». 16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка. 

Творчість Маланюка 

— Історіософічність творчості — спроба вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислення їх сенсу для України. 

— Чітка організація поетичної мови, нагромадження приголосних, сторення ефекту „непісенності», строгості, суворості. 

— Наскрізна ідея української державності Належав до умовної «Вісниківської квадриги» 

— Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, бо друкувались у часописі «Вісник» (квадрига — четвірка коней). 

Збірки Маланюка: — 1925р. перша збірка «Стилет і стилос» — 1926р. «Гербарій» — 1930р. «Земля і залізо» — 1934р. «Земна Мадонна» — 1939р. «Перстень Полікрата» — 1943р. «Вибрані поезії» — 1951р. «Влада» — 1953р. поема «П’ята симфнія» — 1954р. «Поезії» — 1959р. «Остання весна» — 1962, 1966рр. «Книга спостережень» у 2-х томах — збірка есеїв — 1964р. «Серпень» — 1972р. посмертна збірка – «Перстень і посох»

Джерело: http://dovidka.biz.ua/yevgen-malanyuk-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

З Новим роком та Різдвом Христовим!

Сердечно вітаю Вас зі святами! Зичу всім миру та здоров"я, любові і тепла, радості та задоволення від зробленого і досягнутого. Нехай кожен день у новому році приноситиме тільки приємні позитивні враження і емоції, які додаватимуть оптимізму, наснаги і спонукатимуть до дії. Новорічних усім веселощів і Різдвяного затишку.