«Він був середнього росту, а йшов, як велетень,не на людську міру ставив кроки, мало хто встигав за ним, а головою сягав хтозна-як високо. Спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро трудящих, і кидав громи. Щоб Русь не спала.
З війська відпустили за слабкий зір, а бачив краще від інших, з низин далі сягав оком, ніж інші з гори.
Влада гнобителів не пустила його викладати його у вищий школі, а він став учителем усього народу.
Напрацювався за десятьох, життя йому було дано лише одне, та й недовге.
Таким був Іван Франко, робітник пера, Каменяр, чарівник слова,» - писав про великого митця його син Тарас, так вважали його сучасники – свідома інтелігенція, передова молодь.
Немає коментарів:
Дописати коментар