вівторок, 12 січня 2016 р.

Джек Лондон

12 СІЧНЯ 2016 РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 140 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АМЕРИКАНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА ДЖЕКА ЛОНДОНА (1876-1918)

Джек Лондон
Монолог про себе і про життя
-       Краще нехай я буду попелом, ніж пилом.
-       Нехай краще згасне моє полум’я в сліпучому спалаху, ніж цвіль задушить його!
-       Краса – абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, а не навпаки. Краса не залежить від нікчемної людини, що борсається в багнюці.
-       Чоловік рідко розуміє, як багато значить для нього близька жінка,- в усякому разі, він не цінує її по-справжньому, поки не втратить родини. Він не помічає найтоншого, невловимого тепла, що створюється присутністю жінки, але щойно воно зникне, в житті його виникає порожнеча, і він сумує, сам не знаючи, чого ж йому не вистачає.
-       Якщо ви мислите ясно, ви і писати будете ясно, якщо ваша думка цінна, буде цінним і ваш твір.
-       Обмежені уми бачать обмеженість тільки в інших.
-       Тільки сильному дається істинна лагідність і тільки гордий знає справжнє смирення.
-       Життя – дивна річ. Багато я думав, довго міркував про нього, але з кожним днем воно здається мені все більш незрозумілим. Чому у нас така жага життя? Адже життя – це гра, з якої людина ніколи не виходить переможцем. Жити – значить тяжко працювати і страждати, поки не підкрадеться до нас старість, і тоді ми опускаємо руки на холодний попіл загаслого багаття. Жити важко. В муках народжується дитина, в муках стара людина випускає останній подих, і всі наші дні сповнені смутку і турбот. І все ж людина йде у відкриті обійми смерті неохоче, спотикаючись, падаючи; озираючись назад, борючись до останнього. А проте смерть добра. Тільки життя заподіює страждання. Але ми любимо життя і ненавидимо смерть. Це дуже дивно!